Державна податкова служба України заявила, що працює над тим, аби більше громад запроваджували туристичний збір. Про це очільниця ДПС Леся Карнаух сказала під час зустрічі з головою Державного агентства розвитку туризму України Наталією Табакою. Для туристичної галузі ця тема важлива не лише як податкова новина: йдеться про кошти, які залишаються на місцях, прозоріші правила для готелів і садиб та більш зрозумілу модель розвитку українських дестинацій.
За словами керівниці ДПС, майже третина громад в Україні досі не запровадила туристичний збір. Податкова хоче зменшувати цю частку і готова допомагати громадам аналітикою: даними про нараховані та сплачені суми, податковий борг, пільги, переплати та інші показники, які дають місцевій владі реальну картину ринку тимчасового розміщення.
Для VeselkaTour ця тема має чіткий туристичний сенс. Туристичний збір сплачується не абстрактно “в державу”, а до місцевого бюджету тієї громади, де людина зупиняється на ніч. Якщо громада має готелі, хостели, садиби, бази відпочинку, санаторії або квартири для короткострокового проживання, але не адмініструє збір належним чином, вона фактично втрачає частину ресурсу, який міг би працювати на маршрутну навігацію, інформаційні центри, благоустрій, подієву програму, промоцію і сервіс для гостей.
Що саме змінилося у порядку денному
Поточна заява ДПС не означає автоматичного введення нового платежу для всіх туристів у всіх громадах. Туристичний збір уже передбачений українським законодавством, але рішення про його ставку та застосування ухвалює відповідна місцева рада. Саме тому в одних туристичних містах і курортних громадах він давно став звичною частиною проживання, а в інших досі не працює або працює фрагментарно.
Нова важлива деталь полягає в акценті на співпрацю ДПС, ДАРТ і громад. Податкова прямо говорить про потребу, щоб ті, хто надає послуги тимчасового розміщення, працювали за однаковими правилами. Це стосується не тільки великих готелів. У внутрішньому туризмі України велику роль відіграють приватні садиби, апартаменти, малі бази відпочинку, сімейні пансіонати та сезонні об’єкти. Саме в цьому сегменті часто виникає різниця між легальним бізнесом, який сплачує податки й показує гостей, та тіньовими пропозиціями, які конкурують нижчою ціною, але не вкладаються у розвиток громади.
Для мандрівника це може здаватися далеким від реального маршруту: людина обирає номер, дивиться фото, читає відгуки і рахує бюджет. Але на практиці якість місця, куди вона приїжджає, дуже залежить від того, чи має громада власні туристичні доходи. Інформаційні стенди, карти, вказівники до пам’яток, охайні громадські простори, підготовка подій, промоція локальних музеїв, підтримка екскурсійних продуктів і сервісна комунікація не виникають самі собою. Їх потрібно фінансувати, планувати і прив’язувати до реального туристичного потоку.
Як працює туристичний збір
Туристичний збір встановлюється за кожну добу тимчасового розміщення у місцях проживання. Його ставка залежить від рішення місцевої ради, але має граничні межі: до 0,5% мінімальної зарплати для внутрішнього туризму та до 5% для в’їзного туризму. Розрахунок ведеться від мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня звітного року, для однієї особи за одну добу проживання.
У 2026 році, якщо громада застосовує максимальні ставки, для внутрішнього туриста йдеться про суму до 43,24 грн за добу, а для іноземного туриста - до 432,35 грн за добу. Конкретний розмір може бути нижчим, бо його встановлює місцева рада. Саме тому для поїздок Україною важливо перевіряти не тільки ціну номера, а й умови проживання: чи включено туристичний збір у вартість, чи його потрібно сплатити окремо, чи надає об’єкт підтвердження оплати.
| Питання | Що варто знати туристу і бізнесу |
|---|---|
| Хто встановлює збір | Місцева рада громади, де розташований об’єкт тимчасового проживання. |
| За що сплачується | За кожну добу тимчасового розміщення однієї особи у готелі, садибі, хостелі, санаторії, базі відпочинку чи іншому місці ночівлі. |
| Куди йдуть кошти | До місцевого бюджету громади, тобто залишаються на території, яка приймає гостей. |
| Хто перераховує | Податкові агенти: суб’єкти, які надають послуги тимчасового розміщення. |
| Чому це важливо | Збір допомагає легалізувати ринок проживання і створює ресурс для туристичної інфраструктури. |
Чому це важливо для громад
Туристичний збір - один із небагатьох інструментів, який прямо показує, що туризм може працювати на місцевий розвиток. Для громади це не просто рядок у бюджеті. Це сигнал, скільки гостей реально ночує на території, які об’єкти розміщення працюють офіційно, де є сезонні піки, чи зростає попит на відпочинок, оздоровлення, ділові поїздки або культурні події.
Український внутрішній туризм у воєнний час змінився. Частина поїздок пов’язана з відпочинком і природою, частина - з оздоровленням, реабілітацією, відвідуванням родини, релокацією бізнесу, навчанням, волонтерськими та професійними поїздками. Але якщо людина ночує у громаді, користується її дорогами, паркуванням, водою, вивезенням сміття, громадськими просторами і туристичними локаціями, громада має право отримувати ресурс для підтримки цієї інфраструктури.
Особливо це помітно у Карпатах, на Закарпатті, у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській, Волинській, Одеській, Вінницькій, Черкаській та Київській областях, де внутрішній туризм тримається не тільки на великих містах, а й на малих громадах. Для курортного села або селища навіть невелика ставка збору може мати значення, якщо ночівлі обліковуються системно.
Проблема майже третини громад, які не запровадили туристичний збір, полягає не лише у втраті грошей. Без такого інструменту місцева влада часто не бачить повної картини туристичного потоку. Формально може здаватися, що туризму немає або він незначний, хоча в реальності працюють десятки приватних об’єктів, приїжджають групи на вихідні, проводяться фестивалі, розвиваються маршрути, а бізнес отримує дохід від гостей.
Що це означає для готелів, садиб і апартаментів
Для легального готельного бізнесу посилення роботи з туристичним збором може бути позитивним сигналом. Головна причина - чесніша конкуренція. Коли один готель офіційно приймає гостей, веде облік, сплачує податки, збирає туристичний збір і працює з перевірками, а сусідній об’єкт здає кімнати без належного оформлення, ринок викривлюється. Ціна стає не наслідком сервісу, локації чи якості, а наслідком того, хто працює прозоро, а хто ні.
ДПС у своїй комунікації наголошує саме на однакових правилах для тих, хто надає послуги тимчасового розміщення. Для галузі це важливо, бо український туристичний ринок дуже фрагментований. У великих містах є мережеві та незалежні готелі, апарт-готелі, хостели, квартири подобово. У гірських і курортних громадах - садиби, котеджі, шале, бази відпочинку, санаторії, кемпінги, будинки для груп. У прибережних та озерних локаціях - сезонні номери, приватні двори, дачні комплекси, малі пансіонати.
Єдиний підхід не означає однаковий формат для всіх, але означає зрозумілі базові правила: гість знає, що саме він оплачує; бізнес знає, як звітувати; громада бачить надходження; податкова має дані для аналізу; туристичне агентство або організатор туру може коректно планувати бюджет для клієнтів.
Що має знати мандрівник
Для туриста туристичний збір не повинен бути неприємним сюрпризом на рецепції. Добра практика для готелів і садиб - одразу вказувати, чи входить збір у ціну проживання, чи додається окремо. Для мандрівника добра практика - уточнювати це під час бронювання, особливо якщо йдеться про кілька ночей, групову поїздку або подорож з іноземними гостями.
Важливо розуміти, що збір не є платою за вхід до міста чи курорту. Він пов’язаний саме з ночівлею. Якщо людина приїхала на одноденну екскурсію без розміщення, туристичний збір за проживання не виникає. Якщо ж гість зупинився у готелі, садибі, квартирі чи іншому об’єкті тимчасового проживання, питання збору залежить від місцевих правил і статусу об’єкта.
Законодавство також передбачає категорії людей, які не сплачують туристичний збір. Серед них, зокрема, діти до 18 років, люди з інвалідністю, ветерани війни, внутрішньо переміщені особи за визначених умов, особи у відрядженні та окремі інші категорії. На практиці для застосування пільги об’єкт розміщення може попросити документальне підтвердження. Тому під час поїздки краще мати з собою документи, які підтверджують право на звільнення від збору.
Чому тема важлива саме зараз
Україна поступово вибудовує нову модель внутрішнього туризму. Вона не схожа на довоєнну логіку коротких вікендів, масових фестивалів і великих іноземних потоків. Сьогодні туристична поїздка частіше має практичний, відновлювальний або змішаний характер. Люди їдуть у безпечніші регіони, поєднують роботу з коротким відпочинком, обирають санаторії, садиби, природні парки, культурні маршрути, родинні події, камерні фестивалі, міські екскурсії.
У такій ситуації громадам потрібні не тільки красиві промоційні тексти, а й фінансові механізми, які дозволяють підтримувати реальний сервіс. Туристичний збір може бути частиною такого механізму, якщо він не перетворюється на формальність. Для цього потрібні кілька умов: зрозуміле рішення місцевої ради, відкритий перелік податкових агентів, комунікація з бізнесом, контроль без надмірного тиску, пояснення для туристів і прозоре використання коштів.
Саме тут роль ДАРТ важлива не менше, ніж роль податкової. Податкова бачить адміністрування, платежі, борги і звітність. Туристичне агентство розвитку бачить логіку дестинацій, маршрутів, сервісів, промоції, готельного ринку і потреб мандрівника. Коли ці два погляди поєднуються, туристичний збір перестає бути лише бухгалтерською темою і стає частиною політики розвитку територій.
Як громади можуть використати цей ресурс
Найсильніший аргумент на користь туристичного збору - його локальність. Гість зупинився у конкретній громаді, і частина коштів залишається саме там. Але довіра до збору зростає тільки тоді, коли люди бачать результат. Якщо турист платить збір, а на місці немає вказівників, карти, чистої зони біля популярної локації, зрозумілої інформації про події чи нормальної комунікації з відвідувачами, платіж сприймається як зайвий.
Натомість громада може перетворити туристичний збір на видимий інструмент розвитку. Наприклад, фінансувати оновлення туристичної навігації, підтримувати інформаційний центр, створювати цифрові карти маршрутів, облаштовувати місця старту стежок, покращувати доступ до музеїв, підтримувати культурні події в низький сезон, навчати гідів, робити промоцію садиб і локальних виробників, збирати статистику ночівель та аналізувати сезонність.
Для малих громад це особливо важливо. Вони рідко мають великі бюджети на туризм, але часто мають сильний потенціал: природу, ремесла, гастрономію, пам’ятки, локальні фестивалі, маршрути до гір, річок, озер або історичних місць. Туристичний збір не вирішує всі проблеми, але може стати регулярним джерелом для маленьких, помітних поліпшень, які формують якість подорожі.
Ризики, про які не варто мовчати
У темі туристичного збору є й чутливі моменти. Якщо громада просто підвищує ставку, але не пояснює, навіщо це робиться, бізнес може сприйняти рішення як додатковий тиск. Якщо адміністрування складне, малі садиби можуть боятися легалізації або помилятися у звітності. Якщо турист не розуміє, за що платить, це погіршує враження від проживання. Якщо правила застосовуються вибірково, сумлінні учасники ринку знову опиняються у слабшій позиції.
Тому успіх цієї ініціативи залежить не від самого факту збору, а від якості впровадження. Найкращий сценарій - коли громада проводить роз’яснення для бізнесу, публікує зрозумілі ставки, формує перелік податкових агентів, допомагає малим об’єктам розібратися з обліком, а потім показує, на що спрямовані туристичні надходження. У такому випадку збір працює не як штраф за гостинність, а як внесок у спільну інфраструктуру.
Практичні висновки для туристичного ринку
Для туроператорів і тревел-агентів нова увага до туристичного збору означає потребу точніше рахувати пакетні поїздки Україною. Якщо маршрут включає кілька ночівель у різних громадах, умови збору можуть відрізнятися. Це варто враховувати в кошторисі, особливо для групових турів, корпоративних виїздів, іноземних гостей, шкільних і студентських подорожей, оздоровчих програм та турів вихідного дня.
Для готелів і садиб це нагадування, що прозора комунікація з гостем стає частиною сервісу. Сьогодні мандрівник уважніше ставиться до ціни, прихованих платежів і підтверджень бронювання. Чесне пояснення туристичного збору може навіть підсилити довіру: гість розуміє, що об’єкт працює легально, а громада отримує ресурс на розвиток.
Для громад це момент, коли туристичний збір варто розглядати не ізольовано, а разом із ширшою стратегією. Якщо територія хоче розвивати подієвий туризм, лікувально-оздоровчий відпочинок, гірські маршрути, сільські садиби, гастрономічні локації або міські екскурсії, їй потрібна система обліку і фінансування. Без цього туризм залишається набором окремих ініціатив, які важко масштабувати.
Що далі
Заява ДПС і зустріч із ДАРТ показують, що туристичний збір повертається у фокус державної та місцевої туристичної політики. Найближчим часом варто очікувати активнішої роботи з громадами, які мають туристичний потенціал, але досі не використовують цей інструмент або використовують його неповно. Для ринку це не обов’язково означає різке подорожчання проживання. Значно важливіше, чи стане адміністрування зрозумілішим, а конкуренція - чеснішою.
Для мандрівника головний висновок простий: туристичний збір - нормальна частина легального проживання в багатьох українських громадах. Його варто уточнювати під час бронювання так само, як час заїзду, наявність паркування, умови скасування чи оплату сніданку. Для туристичного бізнесу головний висновок інший: прозорість поступово стає не бюрократичною вимогою, а конкурентною перевагою.
Якщо громади зможуть показати, що кошти від туристичного збору справді працюють на кращу навігацію, чистіші простори, сильніші події, доступнішу інформацію і якісніший прийом гостей, ця тема перестане бути суто податковою. Вона стане частиною відповіді на ширше питання: як розвивати туризм в Україні під час війни так, щоб вигравали і мандрівники, і місцевий бізнес, і території, які беруть на себе роль приймаючих дестинацій.