Державне агентство розвитку туризму України повідомило про зростання кількості безбар’єрних туристичних маршрутів у різних регіонах країни. Йдеться про пішохідні, автобусні та комбіновані екскурсії, які мають враховувати потреби людей з інвалідністю, маломобільних груп, старших мандрівників, родин із маленькими дітьми та туристів, яким потрібен спокійніший темп пересування.
Для українського туризму це важлива зміна, бо доступність поступово переходить із площини загальних декларацій у площину конкретних маршрутів: де можна пройти без високих бордюрів, де є тактильна навігація, де екскурсію можна провести з перекладачем жестової мови, які музеї або природні локації мають пандуси, рівне покриття, аудіогід чи інформацію шрифтом Брайля. Саме така практична інформація сьогодні стає одним із ключових критеріїв якісної подорожі Україною.
Актуальність теми підсилив і навчальний вебінар ДАРТ, проведений 4 червня 2026 року для представників обласних військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Під час нього обговорювали практики формування безбар’єрних туристичних маршрутів, а також рішення, які допомагають зробити пересування містами, музеями, набережними, екостежками й культурними локаціями комфортнішим для різних категорій відвідувачів.
Чому ця тема важлива саме для внутрішнього туризму
Після початку повномасштабної війни внутрішні подорожі в Україні змінилися не лише за географією, тривалістю і бюджетами. Змінився сам запит до якості туристичного продукту. Більше людей планують короткі поїздки, родинні вікенди, реабілітаційні подорожі, санаторні виїзди, мандрівки з дітьми, літні екскурсії для шкільних і молодіжних груп. Частина туристів потребує маршруту без складних переходів, різких перепадів висоти, поганого покриття або тривалого стояння без місць для відпочинку.
Безбар’єрний маршрут у цьому контексті не означає, що подорож стає менш цікавою. Навпаки, якісно спроєктована доступна екскурсія часто є кращою для всіх: вона має зрозумілий темп, продуману логістику, описані зупинки, доступні санвузли, інформаційні матеріали в різних форматах і менше неприємних сюрпризів. Якщо людина на кріслі колісному, ветеран після поранення, турист із порушенням зору або батьки з дитячим візком можуть заздалегідь зрозуміти, що їх чекає на маршруті, це підвищує довіру до міста, гіда, музею і всієї туристичної інфраструктури.
Саме тому безбар’єрність уже варто розглядати не як вузьку соціальну тему, а як критерій конкурентності українських міст і дестинацій. Турист обирає не лише красиву локацію. Він обирає прогнозованість: чи зможе дістатися вокзалу, готелю, музею, набережної, оглядового майданчика; чи буде поруч місце для перепочинку; чи описано реальний стан покриття; чи є контакт, за яким можна уточнити деталі перед поїздкою.
Які регіони та формати маршрутів уже згадує ДАРТ
У свіжому огляді ДАРТ наведено приклади з кількох міст і областей. Серед міських напрямків згадані Київ, Кропивницький, Тернопіль, Суми, Харків і Луцьк. Серед природних та регіональних форматів — Полтавська, Рівненська, Хмельницька і Закарпатська області. Для туристичного ринку важливо, що перелік не обмежується лише великими містами: доступність поступово стає темою і для курортів, екологічних стежок, національних природних парків, замків, історичних центрів та локальних екскурсій.
У Кропивницькому увагу привертає туристично-пізнавальний маршрут вулицею Театральною. ДАРТ описує його як пішохідний маршрут довжиною близько одного кілометра, розрахований приблизно на півтори години. У фокусі — міська історія, театральна спадщина, краєзнавчі локації та елементи інклюзії: знижені тротуари, тактильна плитка, пандуси, таблички з шрифтом Брайля і додаткові перила. Для Кропивницького, який активно розвиває екскурсійний продукт навколо театральної і міської ідентичності, це може стати сильним аргументом для коротких культурних поїздок.
Київ має ширший набір форматів: автобусні та пішохідні інклюзивні маршрути. Вони охоплюють як класичні оглядові теми, так і спеціалізовані прогулянки, зокрема театральний, історичний і європейський Київ. Для столиці це особливо важливо, адже саме тут туристична пропозиція найчастіше поєднує музеї, адміністративні простори, історичні квартали, меморіальні локації, парки, вокзали, готелі та міський транспорт. Якщо доступність описана не загальними словами, а через конкретні маршрути, турист може планувати не одну ізольовану екскурсію, а повноцінний день у місті.
Тернопіль у цьому контексті цікавий тим, що безбар’єрний маршрут пов’язаний із водою, центральними просторами та історичною частиною міста. Для туристів Тернопільський став і набережна давно є одним із головних міських магнітів. Якщо такі локації стають зручнішими для різних груп відвідувачів, це посилює місто як напрямок для спокійного вікенду, сімейної прогулянки, санаторно-оздоровчої поїздки або короткої зупинки на маршруті Західною Україною.
У Сумах ДАРТ згадує пішохідну екскурсію «Суми — від давнини до сьогодення» протяжністю близько двох кілометрів і тривалістю приблизно півтори години. Серед особливостей названо широкі бордюри з пониженнями, звукові світлофори, тактильні таблички та адаптовані санвузли. Для міста, яке часто недооцінюють як туристичний напрямок, такі деталі мають значення: вони допомагають перетворити локальний маршрут на зрозумілу пропозицію для гостей, а не лише на перелік пам’яток.
Луцьк представлений безбар’єрними екскурсіями старим містом, маршрутом «Луцький естетичний трикутник» та напрямком «Від святині до святині». Окрема перевага Луцька — концентрація історичних об’єктів у межах старої частини міста. Але саме історичне середовище часто є складним для доступності через бруківку, перепади, вузькі проходи та стару забудову. Тому будь-які реальні рішення — зниження бордюрів, тактильні макети, частково адаптовані музеї, підйомники або продумані точки входу — роблять маршрут не лише інклюзивнішим, а й професійнішим.
Природні маршрути: доступність за межами великих міст
Окремої уваги заслуговують природні та курортні маршрути. ДАРТ згадує Полтавську область із пішохідним маршрутом курортом Миргород. Для міста, яке асоціюється із санаторіями, Хоролом, бюветами та неспішним відпочинком, безбар’єрність не є додатковою опцією — це фактично базова умова якісного курортного продукту. Рівні доріжки, лавочки, доступність біля бюветів і пам’ятників, простір для крісел колісних та зрозумілий маршрут можуть визначати, чи повернеться гість у місто вдруге.
Рівненщина представлена екологічною стежкою «Урочище Вільхава». Це важливий приклад, бо природні маршрути часто помилково вважають неможливими для адаптації. Насправді повна доступність у лісі, на болоті або в парку не завжди означає перетворення природи на міський тротуар. Вона може полягати у продуманій частині маршруту, тактильних стендах, направляючих елементах, 3D-турі, чіткому описі покриття й тривалості, а також у чесному поясненні, які ділянки доступні, а які можуть потребувати супроводу.
Хмельниччина у переліку ДАРТ згадується через еколого-пізнавальні та культурні маршрути, зокрема екостежку «Водно-болотне угіддя Бакотська затока», «Перлину Славутчини» та історико-культурний Зіньків. Для туризму Поділля це особливо перспективно: регіон має сильні природні, історичні й гастрономічні мотиви, але туристу часто бракує зрозумілих маршрутних сценаріїв. Якщо доступність стане частиною опису таких маршрутів, Бакота, Славутчина, Зіньків та інші локації можуть приваблювати не тільки активних мандрівників, а й тих, хто раніше не наважувався на поїздку через невизначеність логістики.
Закарпаття в огляді представлене одразу кількома інклюзивними локаціями та маршрутами: стежкою вздовж Чорної Тиси до місця падіння метеориту, адаптованим маршрутом у селі Осій, напрямком «Урочище Красний — озеро Синевир», екостежкою «Долина нарцисів», а також аудіогідами й 3D-турами по замках і природних об’єктах. Для області, де туризм тримається на поєднанні гір, термальних вод, санаторіїв, замків, гастрономії та сільських садиб, доступність може стати окремою перевагою, особливо для сімейних поїздок, відновлювального відпочинку та подорожей із ветеранами.
Короткий огляд маршрутів для планування
| Напрямок | Формат | Що важливо для туристів |
|---|---|---|
| Кропивницький | Пішохідна туристично-пізнавальна екскурсія | Коротка дистанція, театральна спадщина, тактильні елементи, пандуси, таблички шрифтом Брайля |
| Київ | Пішохідні та автобусні інклюзивні маршрути | Вибір тем, міські об’єкти, можливість планувати повніший день у столиці |
| Тернопіль | Маршрути біля водойм та історичного центру | Набережна, центральні локації, зручний темп для сімейних і спокійних прогулянок |
| Суми | Пішохідна екскурсія містом | Приблизно 2 км, звукові світлофори, тактильні таблички, адаптовані санвузли |
| Миргород | Курортний пішохідний маршрут | Набережна Хоролу, бювети, санаторії, лавочки, рівні доріжки |
| Рівненщина | Екологічна стежка | Природна локація з тактильними й інформаційними елементами |
| Хмельниччина | Екостежки та культурні маршрути | Бакота, Славутчина, Зіньків, поєднання природи й історії |
| Закарпаття | Природні, замкові та екскурсійні маршрути | Синевир, Долина нарцисів, Чорна Тиса, Осій, аудіогіди та 3D-тури |
Що має перевірити мандрівник перед поїздкою
Попри позитивну динаміку, туристам варто пам’ятати: слово «безбар’єрний» може означати різний рівень доступності. Один маршрут може бути комфортним для користувача крісла колісного на всій довжині, інший — лише частково адаптованим. Десь є тактильні елементи, але немає доступного санвузла. Десь є пандус, але складним може бути під’їзд до самої локації. Тому перед поїздкою краще уточнювати не загальний статус маршруту, а конкретні деталі.
Найважливіші питання для планування: яка фактична довжина маршруту, яке покриття на основних ділянках, чи є перепади висоти, де розташовані місця для відпочинку, чи доступні санвузли, чи можна отримати супровід гіда, чи є адаптовані матеріали для людей з порушеннями зору або слуху, чи працюють музеї та об’єкти в потрібний день, чи діють безпекові обмеження під час воєнного стану.
Для родин із дітьми важливими будуть інші, але споріднені речі: можливість пройти маршрут із візком, відсутність небезпечних переходів, наявність тіні влітку, короткі зупинки, доступ до води, туалетів і громадського транспорту. Для старших мандрівників — темп, лавочки, тривалість екскурсії, можливість скоротити маршрут або приєднатися лише до частини програми. Для ветеранів і людей після травм — передбачуваність, спокійна комунікація, відсутність необов’язкового фізичного навантаження та чітка інформація про укриття або безпечні місця поблизу.
Що це означає для гідів, готелів і туристичних громад
Для туристичного бізнесу безбар’єрні маршрути створюють не тільки соціальну відповідальність, а й практичний попит. Готелі, апартаменти, садиби, ресторани, музеї, екскурсійні бюро та транспортні компанії можуть виграти від чесного опису доступності. Не обов’язково заявляти ідеальний рівень там, де його немає. Набагато цінніше вказати реальний стан: ширину входу, наявність сходів, висоту порогів, можливість заїзду в номер, роботу ліфта, відстань до паркування, доступність санвузла, формат меню, можливість допомоги персоналу.
Гідам варто адаптувати не лише маршрут, а й подачу. Безбар’єрна екскурсія — це не просто коротший шлях. Це продуманий сценарій із меншими паузами на незручних місцях, зрозумілими точками збору, резервним планом у разі погоди або повітряної тривоги, чітким описом темпу, а також повагою до різних способів сприйняття інформації. Для когось важливий текстовий матеріал, для когось — аудіо, для когось — жестова мова, тактильна модель або можливість поставити уточнювальні питання до початку екскурсії.
Для громад це шанс підвищити якість туристичного продукту без обов’язкового створення нової пам’ятки. Часто місту не потрібно вигадувати «туристичний магніт» з нуля. Достатньо зробити вже наявний маршрут зрозумілим, безпечним і доступним: від вокзалу до центру, від готелю до музею, від набережної до кав’ярень, від парку до оглядового майданчика. Такий підхід працює і для великих міст, і для невеликих громад, де сильними можуть бути природа, локальна історія, ремесла, гастрономія або санаторна традиція.
Безбар’єрність як частина відновлення туризму
Український туризм сьогодні розвивається в умовах, де безпека, доступність і довіра стали не менш важливими, ніж краєвиди чи програма екскурсії. Безбар’єрні маршрути особливо важливі для країни, у якій зростає кількість людей із травмами війни, ветеранів, родин військових, внутрішньо переміщених осіб і громадян, які потребують відновлення через подорожі всередині країни. Туризм у такій ситуації не може бути лише розвагою. Він стає способом повернення до міст, природи, культурної пам’яті й відчуття нормального життя.
Водночас важливо не перетворювати тему доступності на рекламний штамп. Якщо маршрут названо безбар’єрним, він має витримувати перевірку реальним досвідом відвідувача. Якщо доступна лише частина маршруту, це треба чесно зазначати. Якщо потрібен супровід, попередній запис або спеціальний транспорт, ця інформація має бути видимою до моменту бронювання. Саме така прозорість формує довіру і захищає репутацію дестинації.
Свіжий акцент ДАРТ на безбар’єрних маршрутах показує, що українська туристична інфраструктура поступово рухається від окремих ініціатив до системнішого підходу. У найближчі сезони виграватимуть ті міста й регіони, які зможуть не лише назвати пам’ятки, а й пояснити, як саме до них дістатися різним людям. Для мандрівника це означає більше можливостей. Для бізнесу — ширшу аудиторію. Для громад — якісніший туристичний продукт, який працює не тільки у вихідні чи під фестиваль, а протягом усього року.
Практичний висновок
Безбар’єрні туристичні маршрути в Україні вже охоплюють міські екскурсії, курортні прогулянки, природні стежки, історичні центри та культурні локації. Найперспективніший напрямок для розвитку — не просто збільшувати кількість таких маршрутів, а робити їх перевіреними, описаними і зрозумілими для планування. Саме тоді доступність стане не формальним пунктом у презентації, а реальною перевагою українських міст, курортів і природних територій.
Для туристів це сигнал уважніше придивлятися до внутрішніх подорожей Україною, які враховують різні потреби. Для гідів і туроператорів — можливість створювати нові продукти без поспіху й поверхневості. Для готелів, музеїв і громад — нагадування, що сучасний туризм починається з простого питання: чи зможе людина справді пройти цей маршрут комфортно, безпечно і з гідністю.