Державне агентство розвитку туризму України 4 червня 2026 року провело навчальний вебінар «Практики формування безбар’єрних туристичних маршрутів в Україні». Участь у заході взяли представники обласних військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування, а фокусом обговорення стали практичні рішення, які допомагають створювати комфортні й доступні маршрути для всіх мандрівників, зокрема людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Для туристичного ринку ця новина важлива не тому, що відбувся черговий вебінар. Її значення ширше: безбар’єрність поступово переходить із площини загальних декларацій у площину маршрутів, сервісу, міської навігації, музейних практик, готельної інфраструктури й реального досвіду подорожі. Якщо туристичний маршрут заявлений як доступний, це має означати не красиву фразу в описі, а зрозумілу відповідь на конкретні питання: чи можна пройти маршрут на кріслі колісному, чи є пониження бордюрів, чи доступна вбиральня, чи працює ліфт або пандус, чи є аудіогід, тактильна навігація, переклад жестовою мовою, місця для відпочинку, безпечний темп і чесна інформація про обмеження.
Саме тому вебінар ДАРТ варто розглядати як галузевий сигнал для внутрішнього туризму в Україні. Країна вже має приклади пішохідних, автобусних і комбінованих маршрутів із елементами доступності в різних містах та регіонах. Але наступний етап полягає не лише в тому, щоб зібрати ці приклади в один список. Потрібно навчити громади, туристичні офіси, гідів, музеї, готелі й організаторів подій однаково розуміти, що таке доступний маршрут і як перевіряти його якість перед тим, як запрошувати гостей.
Що обговорювали на вебінарі
За повідомленням ДАРТ, під час вебінару йшлося про практичні рішення для створення комфортних і доступних туристичних маршрутів. Своїм досвідом ділилися Іван Космина, радник міського голови Чорткова з питань безбар’єрності, Лія Корнієнко, начальниця Управління туризму та промоцій КМДА, Володимир Висоцький, фахівець з доступності та інклюзивних практик ГО «Ліга сильних», Сергій Музичук, співзасновник інклюзивного проєкту Open City у Вінниці, та Аліна Марненко, засновниця БО «Фундація 03:00» і Музею в темряві «03:00».
Такий склад учасників показовий. У безбар’єрному туризмі неможливо обмежитися лише архітектурою або лише промоцією. Потрібні міські управлінці, які розуміють маршрутну логіку; фахівці з доступності, які можуть побачити невидимі для інших бар’єри; представники туристичної промоції, які відповідають за комунікацію з гостями; музеї та інклюзивні проєкти, які працюють із різними типами сприйняття. Турист не ділить свій досвід на «пандус», «екскурсію», «транспорт» і «сайт». Для нього все це одна подорож, яка або працює, або ні.
Саме тому навчальні формати мають практичну цінність. Вони допомагають регіонам не винаходити доступність заново, а бачити вже напрацьовані рішення: як описувати маршрут, як перевіряти фізичну доступність, як готувати гіда, як попереджати про складні ділянки, як не перебільшувати можливості локації, як створювати сервіс для людей з різними потребами, не перетворюючи інклюзію на окрему «спеціальну» категорію туризму.
Де в Україні вже є приклади доступних маршрутів
ДАРТ раніше звертало увагу на те, що в Україні зростає кількість безбар’єрних туристичних маршрутів. У матеріалах агентства згадуються пішохідні, автобусні й комбіновані формати, які знайомлять із історією, культурою та природою країни, одночасно враховуючи потреби людей з інвалідністю та інших маломобільних груп. Серед міст і регіонів у цьому контексті названі Київ, Харків, Тернопіль, Кропивницький, Луцьк, Суми, Миргород, Рівненська, Хмельницька та Закарпатська області.
У великих містах доступність найчастіше проявляється через адаптовані пішохідні та автобусні екскурсії. Київ має автобусні маршрути, зокрема «Київ літописний та сучасний», а також понад 15 пішохідних екскурсій із перекладачем жестової мови. У Кропивницькому прикладом є маршрут «Прогулянка вулицею Театральною» довжиною близько 1 км і тривалістю приблизно 1,5 години. У Луцьку згадуються оглядові маршрути старим містом, «Луцький естетичний трикутник» і «Від святині до святині». Для туриста це означає, що доступність може бути вбудована не лише в окремі соціальні проєкти, а й у класичні міські екскурсії.
У регіонах акцент часто зміщується на природу, курортні простори й екостежки. Миргород у Полтавській області подається як приклад пішохідного маршруту курортом із набережною Хоролу, санаторіями, адаптованими зонами біля бювету та місцями для відпочинку. У Рівненській області згадується екологічна стежка «Урочище Вільхава» довжиною близько 2 км із тактильними стендами, елементами для людей з порушеннями зору та 3D-туром. На Хмельниччині увагу привертають еколого-пізнавальні маршрути, зокрема простори біля Бакотської затоки, а на Закарпатті - маршрути біля Чорної Тиси, Синевиру, Долини нарцисів та інші природні локації з інклюзивними елементами.
| Напрям | Що це означає для туризму |
|---|---|
| Міські екскурсії | Пандуси, понижені бордюри, тактильна навігація, переклад жестовою мовою, зрозумілий темп і доступ до ключових об’єктів. |
| Автобусні маршрути | Можливість подорожувати людям, яким складно проходити довгі дистанції пішки, за умови доступного транспорту й посадки. |
| Екостежки та природні локації | Рівне покриття, безпечні оглядові точки, тактильні стенди, аудіогіди, лавки й чесне попередження про складні ділянки. |
| Музеї та культурні простори | Адаптовані входи, доступні експозиції, аудіо- й тактильні матеріали, навчені працівники, зрозуміла інформація на сайті. |
| Готелі й садиби | Доступні номери, санвузли, входи, ліфти, паркування, а також правдива комунікація про рівень доступності. |
Чому доступність важлива не лише для людей з інвалідністю
Безбар’єрність часто помилково сприймають як вузьку тему тільки для людей з інвалідністю. Насправді вона значно ширша. Доступний маршрут потрібен ветеранам після поранень, людям поважного віку, туристам із тимчасовими травмами, сім’ям із дитячими візками, вагітним жінкам, людям із порушеннями зору або слуху, мандрівникам після хвороби, а також усім, хто потребує повільнішого темпу, зрозумілішої навігації або більшої кількості місць для відпочинку.
Для туризму це принципове питання якості. Маршрут із пониженими бордюрами, зрозумілими переходами, нормальним покриттям, місцями для сидіння, доступною інформацією й продуманою логістикою зручний не тільки окремій групі. Він зручний майже всім. Готель, який чесно описує доступність номерів і входів, допомагає не лише гостю на кріслі колісному, а й родині з валізами, людині після операції або туристу старшого віку. Музей із аудіогідом, тактильними матеріалами й чіткою навігацією підвищує якість візиту для ширшої аудиторії.
Тому безбар’єрний туризм не варто подавати як нішевий або «додатковий». Це один із показників зрілості туристичного продукту. Якщо дестинація хоче приймати гостей не випадково, а системно, вона має знати, кому маршрут підходить, де є обмеження, які сервіси доступні, які ділянки складні і що потрібно попередити до бронювання або виїзду.
Що змінюється для громад
Для громад тема доступності має дуже практичний вимір. Туристичний маршрут починається не з красивої назви, а з аудиту: де людина виходить із транспорту, як вона переходить дорогу, чи може дістатися до музею, чи є безпечний тротуар, чи видно навігацію, чи є де перепочити, чи відкритий санвузол, чи підготовлений персонал. Якщо ці питання не поставлені на етапі планування, маршрут може виглядати привабливо на папері, але бути непридатним для частини гостей.
Громадам також важливо не боятися чесності. Не кожен маршрут одразу може бути повністю доступним. Але чесний опис часто кращий за мовчання або перебільшення. Якщо певна ділянка має ухил, нерівне покриття, вузький прохід чи відсутність адаптованої вбиральні, це потрібно зазначити. Тоді мандрівник або супровідна особа може прийняти рішення самостійно, а громада отримує список конкретних покращень, а не абстрактне завдання «зробити все доступним».
Для невеликих міст і сіл доступність може стати конкурентною перевагою. Багато українців шукають короткі подорожі, але уникають напрямків, де незрозуміло, чи буде комфортно старшим родичам, дітям або людям із травмами. Якщо громада чітко описує маршрут, час проходження, покриття, місця відпочинку, транспорт і доступні сервіси, вона стає зрозумілішою для мандрівника. А зрозумілість у туризмі часто важить не менше, ніж краса локації.
Що змінюється для гідів і туроператорів
Гідам доведеться дедалі частіше працювати не тільки з історичним матеріалом, а й з ергономікою маршруту. Екскурсія має бути продумана за темпом, тривалістю, місцями зупинок, можливістю сісти, рівнем шуму, доступністю входів і якістю комунікації. Для груп із людьми з порушеннями слуху важливо передбачити переклад або інші зрозумілі формати подачі. Для людей із порушеннями зору - описовість, тактильні елементи, безпечне ведення маршрутом. Для людей із когнітивними особливостями - чітка структура, спокійний темп і передбачуваність.
Туроператорам важливо вбудовувати доступність у продукт ще до продажу. Якщо маршрут заявлений як інклюзивний, у програмі мають бути описані не лише об’єкти, а й умови участі: транспорт, посадка, санітарні зупинки, тривалість переходів, можливі бар’єри, контакт відповідальної особи. Це зменшує ризик конфліктів і підвищує довіру до компанії. В українських реаліях, де дедалі більше людей подорожують після поранень, втрат, реабілітації або з родинами, така якість комунікації стає не бонусом, а нормою.
Що змінюється для готелів і закладів розміщення
Безбар’єрний маршрут не працює, якщо гість не може зручно переночувати або скористатися базовими сервісами. Саме тому готелі, садиби, санаторії та бази відпочинку мають бути частиною цієї розмови. Доступний номер - це не лише широкий дверний отвір. Це вхід до будівлі, паркування, шлях до рецепції, ліфт або номер на першому поверсі, санвузол, поручні, душ, простір для маневру, відсутність небезпечних порогів, зрозуміла евакуація і персонал, який знає, як допомогти без зайвого тиску.
Не менш важлива комунікація. Якщо готель має лише часткову доступність, це потрібно описати точно. Для туриста краще знати правду до бронювання, ніж з’ясувати на місці, що пандус занадто крутий, ліфт не працює, а санвузол не підходить. Прозорість у таких питаннях формує довіру й допомагає закладу не втрачати репутацію. Для VeselkaTour як туристичного сайту це теж важливий напрям: опис готелів і маршрутів має бути максимально конкретним, коли йдеться про доступність.
Чому точні описи важливі для пошуку і довіри
Безбар’єрність має ще один вимір, який часто недооцінюють: інформаційний. Турист шукає не просто «гарний маршрут Україною», а дуже конкретні відповіді: чи є доступний вхід, чи можна заїхати в музей на кріслі колісному, чи є перекладач жестової мови, чи можна пройти маршрут із дитячим візком, скільки триває екскурсія, де є туалет, чи є лавки на маршруті. Якщо сайт громади, готелю або туристичного порталу дає ці відповіді прямо, він краще відповідає реальному пошуковому наміру і викликає більше довіри.
Для SEO це також важливо. Сторінки з точними описами доступності мають більше шансів бути корисними за запитами про інклюзивний туризм, безбар’єрні маршрути, доступні готелі, маршрути для людей з інвалідністю, подорожі з дітьми або відпочинок для маломобільних груп. Але ключове не в наборі слів, а в якості відповіді. Якщо матеріал чесно пояснює умови маршруту, він працює і для пошукових систем, і для живих людей.
Як мандрівникам перевіряти доступний маршрут
Навіть якщо маршрут названий безбар’єрним, перед поїздкою варто перевірити кілька деталей. По-перше, потрібно з’ясувати, для кого саме він адаптований: для користувачів крісел колісних, людей із порушеннями зору, слуху, маломобільних відвідувачів, родин із візками чи змішаних груп. По-друге, варто уточнити покриття, довжину, тривалість, перепади висот, місця відпочинку, доступність туалетів, транспорт і можливість скоротити маршрут.
По-третє, важливо перевіряти актуальність. Пандус може бути тимчасово перекритий, музей - зачинений на ремонт, ліфт - не працювати, а частина маршруту - змінитися через будівельні роботи або безпекову ситуацію. Тому найкращий підхід - не покладатися лише на старий опис, а перед виїздом зв’язатися з організаторами, туристичним офісом, музеєм або гідом. Це не зайва обережність, а нормальна частина якісного планування.
Чому тема особливо актуальна для України зараз
Під час війни і після неї потреба в доступному туризмі зростатиме. Українське суспільство вже має значну кількість людей із травмами, пораненнями, порушеннями мобільності, психологічними наслідками війни й потребою в обережному, відновлювальному дозвіллі. Подорожі Україною можуть бути способом підтримки, зміни середовища, родинного часу, культурного повернення до нормальності. Але вони працюватимуть лише тоді, коли будуть фізично й емоційно доступними.
Безбар’єрність також напряму пов’язана з ветеранами, родинами військових, людьми старшого віку й внутрішньо переміщеними особами, які відкривають для себе нові міста. Якщо маршрут складений так, що людині постійно потрібно долати бар’єри, він не відновлює, а виснажує. Якщо ж маршрут чесний, зручний і передбачуваний, він може стати частиною м’якого повернення до подорожей.
Висновок для туристичного ринку
Вебінар ДАРТ про практики формування безбар’єрних туристичних маршрутів показує, що доступність стає одним із ключових критеріїв якості внутрішнього туризму в Україні. Це вже не периферійна тема і не формальна вимога. Це питання того, чи може людина реально скористатися маршрутом, музеєм, готелем, екскурсією, автобусом, набережною, курортною зоною або природною стежкою.
Для мандрівників це означає більше шансів знайти маршрути, які відповідають їхнім потребам. Для громад - потребу чесно оцінювати інфраструктуру й виправляти слабкі місця. Для гідів і туроператорів - необхідність планувати не лише зміст, а й доступність досвіду. Для готелів і туристичних бізнесів - можливість розширити аудиторію та підвищити якість сервісу. А для українського туризму загалом - шанс стати не просто активнішим після складних років, а людянішим, точнішим і професійнішим.
Саме такі теми формують майбутню конкурентоспроможність подорожей Україною. Туристичний продукт стає сильним не тоді, коли він обіцяє бути «для всіх», а тоді, коли справді пояснює, як різні люди можуть ним скористатися. Безбар’єрні маршрути є важливою частиною цієї нової якості.